Співпраця щодо охорони довкілля між Україною та ЄС

Правові засади відносин Україна-ЄС ґрунтуються на Угоді про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом (ЄС), укладеної сторонами в 1998 році.

На сучасному етапі, рамки та пріоритети екологічної співпраці Укаїни з ЄС визначаються низкою документів різного рівня для впровадження Європейської політики сусідства (ЄПС) та Східного партнерства.

Зокрема, Стратегічний документ для України на 2007–2013 роки в рамках Інструменту ЄПС для секторів розвитку інфраструктури, включаючи навколишнє середовище, пріоритезує зміцнення адміністративних можливостеи для формулювання і виконання секторних стратегіи та політик, що наближаються до політик і законодавства ЄС і підкреслює, що у сфері навколишнього середовища особлива увага повинна приділятися підтримці виконання багатосторонніх угод з охорони навколишнього середовища.

У березні 2007 року почалися перемовини щодо нової Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, які завершились у грудні 2011. Оскільки перемовини з приводу Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та її ратифікація потребуватимуть кількох років до вступу в дію повної Угоди, сторони вирішили прийняти Порядок денний асоціації Україна-ЄС. Зі змінами, затвердженими Радою з питань співробітництва між Україною та ЄС 15.05.2012, він містить наступні завдання щодо Навколишнього природного середовища та зміни клімату. Сторони співпрацюють щодо підготовки до імплементації актів, зазначених у відповідних додатках до Угоди про асоціацію, та підтримки України у:

* імплементації Україною Національної стратегії з питань навколишнього природного середовища та Національного плану дій з питань навколишнього природного середовища з метою забезпечення можливості вживати заходів для імплементації бюджетної підтримки;

* посиленні адміністративної спроможності на національному, регіональному та місцевому рівнях, включаючи розвиток ефективного інспектування та правозастосування;

* подальшій розробці та імплементації українського законодавства, стратегій та планів у сфері навколишнього природного середовища, зокрема щодо оцінки впливу, стратегічної оцінки, доступу до інформації у сфері навколишнього природного середовища та участі громадськості;

* розвитку національних імплементаційних інструментів відповідно до багатосторонніх угод у сфері навколишнього природного середовища, підписаних та ратифікованих Україною та ЄС;

* впровадженні Кіотського протоколу через діалог в рамках спільної робочої групи Україна – ЄС з питань зміни клімату стосовно: нової угоди щодо зміни клімату на період після 2012 року, прийнятних критеріїв для використання механізмів Кіотського протоколу, та розробки заходів з пом’якшення наслідків зміни клімату та пристосування до них;

* популяризації сталого розвитку та «зеленої економіки»;

* активній участі у Робочій групі DABLAS, включаючи сприяння імплементації Миколаївського проекту;

* спільній роботі щодо імплементації дорожніх карт з метою досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття, що стосуються води, та Цілей Інтегрованого Управління водними ресурсами, використовуючи діалог щодо національної політики в рамках Водної Ініціативи ЄС;

* забезпеченні реалізації Бухарестської конвенції і протоколів до неї та спільній роботі з Сторонами Конвенції для сприяння приєднання Європейського Союзу до Конвенції;

* підтримці діалогу щодо участі України в окремих заходах Європейського агентства з питань навколишнього природного середовища щодо збору інформації та поширення такої діяльності, спрямованої на заснування Спільної системи інформації щодо навколишнього природного середовища;

* вивченні можливостей створення офісу Регіонального екологічного центру (РЕЦ) в Україні, зокрема з метою підвищення обізнаності з питань навколишнього природного середовища та посилення ролі громадянського суспільства у цих питаннях;

* сторони розглянуть можливість запровадження діалогу високого рівня з питань охорони навколишнього природного середовища.

23 липня 2012 року на засіданні міністрів держав-членів ЄС та країн-партнерів Східного партнерства було схвалено Дорожню карту Східного партнерства, яка містить в собі двосторонній та багатосторонній виміри, згідно якої в сфері довкілля та зміни клімату, країни-партнери повинні досягти суттєвого прогресу до осіні 2013 року у підготовці до конвергенції з основним законодавством ЄС. Вони також повинні вдосконалити адміністративну систему для екологічного управління та досягти прогресу у створенні всебічної системи для збирання екологічних даних.

Що стосується безпосередньо України, за допомогою Секторальної бюджетної підтримки ЄС в екологічній сфері (2011-2013), а також інших інструментів ЄПС (наприклад, твіннінгів), з метою впровадження екологічних цілей Дорожньої карти СП, країна буде продовжувати роботу щодо наближення екологічного законодавства, особливо, що зазначене в Угоді про Асоціацію.

Головною метою програми Секторальної Бюджетної Підтримки СБП є надання підтримки у реалізації життєздатної екологічної стратегії України відповідно до норм ЄС і пріоритетів, погоджених у рамках Плану дій ЄПС Україна-ЄС та Порядку денного асоціації Україна-ЄС.

Конкретною метою цієї бюджетної підтримки є надання допомоги Урядові України у поліпшенні показників реалізації екологічної політики.

Міністерство екології та природних ресурсів України
Національна стратегія наближення екологічного законодавства України до права ЄС
Оцінка вартості впровадження вимог джерел права ЄС